У кухні, у куту, В тарілку чи у чашу Раз налили коту Гарячу манну кашу. А кіт охочий був До дармової їжі, Ще здалеку нюхнув: — Ой леле, кашка свіжа! — І вмить прожогом — у тарілку носом. Як присне, занявчить, як гляне люто скоса! А згодом лапкою тихенько по тарілці — Пече треклята й лапу так, як рильце! Вже він заходив з півдня, зліва, справа І зрозуміть не міг — у чому ж справа: Чи, може, каша випуску нового? Чи кіт не ерудит, не здатний ні до чого? Чи тут якась підступна провокація? Чи просто у кота низька кваліфікація? Ходив отак без наслідків довкола, Аж поки тая каша прохолола. Коли в квартирі телевізор є І ходять техніки справляти з ательє, Ви, мабуть, бачили не раз таку ж картину, Ходіння з муками без толку й без упину — Кружляє технік з телеательє, Але приймач не меле й не кує. У порівнянні цьому є й різниця, Про неї теж сказати тут годиться: Кіт коло каші крутиться безплатно, А ательє платню бере з нас акуратно!
Ілюстрація М. Литвина до байки Миколи Карпова «Кіт і гаряча каша»
