Ведмедя, як співця, до опери забрали (Його ревіння Лев любив один) І через рік «заслуженим» назвали, Бо звір ревів підряд по сім годин. Він згодом став хормейстером, солістом, В театр приходив пізно вже не раз — Вважав себе незрівняним артистом І «економив» скрізь, де міг, свій бас. — Ви, друже, стали зневажать роботу, — Сказав Ведмедю раз Верблюд, помреж. — І всім співцям завдаєте турботу, Бо й рядові вже спізнюються теж! — Ну, рядових за це б вам слід погріти — У них бо стан такий і голосок нудний, А я, як схочу, можу й не ревіти, Бо я ж Ведмідь не простий — ке-рів-ний. Для мене інша дисципліна має бути. Я, знаєте, не звик такі докори чути! На світло треба витягти з щілин Ревнителів двох різних «дисциплін».
Ілюстрація М. Литвина до байки Миколи Карпова «Ведмідь і дисципліна»
