До інституту «Дайкормивстоги» Для дослідів прислали аж з тайги Двох тигрів — збагатять нехай науку (Бо на лелеках вже набили руку). Все йшло як слід: убік науку пхали, (Вперед-бо не могли, назад — забороняли). Коли щастило добре вбік попхати — На тиграх виїжджали в кандидати: По темі «Як вплива тигрячий гній При травопіллі на врожай значний». Отак життя текло б спокійно досі, Якби не зникнення кур’єра тітки Зосі. Завівсь одразу у кімнатах бруд, Та й Зосиним чаям тепер капут. А хто наллє всім свіжого чорнила? Хто купить сигарет, хто збігає по мило?.. Не пощастило інститутській тітці — Лиш черевик її знайшли у тигрів в клітці. ...У інституті засідає рада: — Як тигрів покарать, як виправити ваду?! — Дізнавшіїся про це, промовив тигр сусіду: — Ой, ти ж таки дурний, триклятий людоїде! Я двадцять раз тобі, пройдисвіте, казав, Щоб тітки Зосі й нігтем не чіпав! Я за цей час у інституті з’їв Сім наукових співробітників, А їх відсутності не помічають досі. Не треба було їсти тітки Зосі! — Сусід промовив: — Забрехавсь ти дуже — Я травопільниками живлюся, мій друже: Теж з’їв уже чотири кандидати (Їх тута ще й не почали шукати!), А Зося — на село поїхала з сестрою — Її призначили в колгоспі ланковою.
Ілюстрація М. Литвина до байки Миколи Карпова «Дивна подія»
