Удаваний мрець
і справжній грець

(Гумористична трагедія)

На околиці міській
(Це не важно на якій)
Проживали дві бабусі —
Баба Маня й баба Дуся.
Мали пенсії, садок
І маленький флігельок.
Баба Дуся й баба Маня
Вже були в такому стані,
Що хворіли в тиждень тричі
(Бо здоров’я ж не позичиш).
Все сиділи та зітхали,
Ну, а часом розмовляли:
Що кому «на смерть» надіти
І яку труну купити.
Раз сказала баба Маня:
— Я б хотіла знать зарані,
Як ховатимуть мене —
Хто поплаче, хто зітхне.
Добрим словом хто згадає,
Хто осудить, хто полає,
Хто з сусідів прийде в хату,
Щоб останню честь віддати...
Тут їй мовить баба Дуся:
— Сестро, я хоча й боюся,
Дай-но все ж таки утну —
Покладу тебе в труну.
Всі повірять, бо ще вчора
Я сказала, що ти хвора,
І побачимо умить,
Хто шанує нас і чтить! —
...Так живу в труну поклала
І квітками уквітчала,
Ще й заплакала для виду,
Щоб почули це сусіди.
Всіх раніш прибіг Приймак
(Теж сусіда — як-не-як!),
Поспішав, сусідка знає —
Він на ринку промишляє:
Зранку з фотоапаратом —
Він людей зніма за плату,
А як правду вам сказати —
Ширма всі ті апарати,
Спекулює-бо Приймак
(Не піймається ніяк).
Фотомайстер посякався,
Як вмирала, розпитався
Й каже: — Знімемо, чи ні?
Бо вже бігти час мені. —
Дуся Мані підморгнула:
— Що?.. Знімати? Недочула...
Будем. Скільки за роботу?
— Та десятку за три фото! —
Маня, цю почувши суму,
Чуть не вмерши справді з суму,
Підхопилася з труни
Й хап жаднюгу за штани:
— Ах ти ж, клятий шкуродер! —
Спекулянт Приймак завмер,
Побілів неначе мрець —
Тут його і стукнув грець...

Жарти жартами, а далі
Треба б трішечки моралі:
Спекулянти-Приймаки
Скрізь полюють, як вовки,
Й всіх їх грець не може взяти —
Треба нам допомагати,
Викривати клятих всюди,
Де їм в пастку лізуть люди.