Тіберій Жадан це особа не проста — Єдина дитина начальника баз. «Дитина» ця вища за татонька зростом, П’є більше за тата й, звичайно, не квас. Хильнувши ще зранку добрячі півлітра, Іде розважатись Тіберій на брук. Дзвенить голова, як порожня макітра, Що вільна від тягара праці й наук. Штовхне він хлопчину — нехай той тікає, Бо може зазнати і вад він і втрат! А рота роззявить «дитя», і вкриває Усе, що довкола, густісінький мат. Мов купчик колишній у ночі безсонні, Мов Хлинов якийсь, бешкетує Жадан. Ось, вивіску знявши «Бюро похоронне», Повісив на школу її хуліган. Зайшов в «Гастроном» він і лізе купатись В акваріум прямо, де риба жива. — Я щука! — кричить він. — Не смій сперечатись, Мій тато на базі! Я вам не плотва! — Ось вдерся до клубу — кінчились розваги, Розгонить всю молодь п’янюга Жадан: — Ррроз-ки-нулось море... Здорові, стиляги! Від-дайте мені барррабан і баян! — ...Побачив свиню, що лежить у калюжі І лізе до неї на пузі в багно: — Моя відбивна, я люблю тебе дуже. Ходімо, закуско, зі мною в кіно! — Лежать у грязюці і хрюкають разом, Лежать як дві страви рядочком в меню. І важко уже відрізнити відразу, Хто більше з них схожий на справжню свиню. Дібравшись додому, стає він на дибки: — Повітря морр-ського подайте здаля! — Вважаючи дзеркало в шафі за шибку, Він б’є його й голову в шафу встромля. А тато регочеться з мамою разом: — До чого ж утішна дитина у нас — Єй-єй, насміятися можна до сказу! — А може, їх справді хватив уже сказ?
Ілюстрація М. Литвина до гуморески Миколи Карпова «Хуліган»
