Коли в лісах затверджували штати, Обов’язки та функції ділили, Таку деталь, між іншим, ухвалили: «Лисиць хитрющих слід перевіряти, Хоч і свої вони і роблять спільне діло, Проте, щоб їм нашкодить не кортіло, Ведмідь їх мусить всіх контролювати». І от Лисиця шкутильга, потвора — Трьох курок з півнем вкрала вже і з’їла І, щоб за це як слід не нагоріло, Несе два крильця й тельбух контрольору: — Поїжте трішечки, бо ви ж перевтомились, Така робота — очманіти можна, Я ж знаю, ви працюєте безбожно, Дивитись просто жаль на вашу милість, Марнієте ви, тлієте, як трут, Це премія за ваш невтомний труд! — Ведмідь все їв, розмазував по пиці, Аж поки жиром запливли і очі, З-за «премій» цих і глянути не хоче, Чи все там чисто в діяннях Лисиці. Він зрісся з нею, він для неї — ноль, Приборканий, обплутаний контроль. Він все замаже, все прикриє вмить, Хоч ліс про каверзи Лисиці аж шумить. Чи часом ти, товаришу, не вгледів Серед своїх колег таких... Ведмедів?
Ілюстрація М. Литвина до байки Миколи Карпова «Приборканий контроль»
