Про Лева, Гусака і Півня

Десь у Поліссі чи в Криму,
В районі дальнім одному,
Густа діброва чимала
Була.
В ній «провели» головувати —
Всім господарством керувати
І кожним жолудем з дубка
Велику птицю Гусака.
Гусак зачванився, нівроку,
Узяв в заступниці Сороку
(Щоб та літала та тріщала —
Своє начальство вихваляла),
А сам сичав та їв та пив
І більш нічого не робив.
То він у Чаплі на хрестинах,
То у Крота на іменинах,
То десь Лисицю поминає,
То в Зайця п’є та наминає...
А як пропив він півдіброви,
Насупили у лісі брови,
І хтось там угорі звелів
Щоб Гусака зняли з голів.
А по сусідству — бір розкішний,
Там кукурікав Півень втішний.
Він років з два головував
Та все до себе підгрібав:
Він зерно крав, комах і кору,
Нагріб і ягід цілу гору,
І груші і насіння крав,
А на нарадах скрізь співав.
Терпець усім в бору ввірвався
І Півень теж з поста зірвався...
Тут якось Лев узяв коцюбу,
Обох їх викликав під дуба,
Під дубом сяк та так пом’яв,
А потім ре-ко-мен-ду-вав:
В бір — головою Гусака,
В діброву ж — Півня-босяка!
Він шило поміняв на швайку,
І через те попав у байку.

Жаль — Леви ще такі бувають,
Отак ще й «кадри розставляють»
В колгоспах, в установах теж...
Авжеж!