«Доярі»

Є ще, не перевелись
«Доярі» й «доярки»,
Які доять майже скрізь
Те, що ллють до чарки.
Є дружини райголів
(Нам це всім відомо),
Ті, що «доять» не корів,
А колгосп в цілому.
От така наскочить враз
Мов той вовк в кошару,
Й тягне через перелаз
Все, немов з базару.
Є ще «автодоярі» —
З власною машиною,
В’їде й хрюкає в дворі
Догори щетиною:
— Ну ж бо, випиши мені
Від щедрот колгоспних
Ніжку родички — свині
й порося підсосне.
Курку, гуску, трьох качок
І каністру меду,
Може, є ще індичок —
Теж візьму в «Побєду».
Ну, й олійки наливай,
Шинки б ще та сала... —
Курці тільки грядку дай,
То й городу мало!
Ой, багато ще у нас
До чужого ласих,
Наче кіт той до ковбас,
Як дурні ковбаси.
Знайте, «доять» отакі
Доярі постійні,
Де в правлінні шлапаки
Та до того ж «дійні».
І тому, повірте слову,
Дуже б нам хотілось,
Щоб на фермах всі корови,
Як одна, доїлись,
А в правліннях — навпаки —
Всі були «не дійні»,
Хазяї, не шлапаки,
Вожаки надійні.