Злазьте, тату!

Є Вайло у нас в артілі —
І на прізвище й на ділі —
У Сірка позичив очі:
В полі він робить не хоче.
Пузом піч скородить вдома
І хребтом товче солому,
Ще й засуне ноги в жито —
Не Павло, а пережиток!
Як збереться бригадир
До Павла Вайла у двір
На роботу загадати, —
Ледар вмить прожогом з хати
Та на грушу, мов та кішка,
Заліза швиденько нишком
І сидить анічичирк —
Не Павло, а прямо цирк!
П’ятирічний син Павлів
Батька раз вгорі уздрів
І кричить: — Злізайте, тату,
Вже минули нашу хату.
Ой, шукали ж! Говорили,
Ніби вас чорти вхопили!
Я вже й плакати хотів:
Думав, правда — про чортів.
...Бригадир стоїть зітхає:
«Жаль, що в нас чортів немає!»