— За справу і згоріти ми готові,
А він
підводить колектив.
Таким не місце в нашій установі, —
Павло Петра не раз було гатив, —
Із ним лиш наживем
лихої слави,
І збитки будуть і для нас,
і для держави.
Не витримав Петро —
його вже там нема.
Зате в Павла тепер
на серці свято:
Він за столом Петровим
у кутку дріма.
Старався, бачте, не дарма:
Тепліше тут,
бо поряд — радіатор,
І вітер у вікно не задима.
Уміють часом іменем держави
Вершить
свої нікчемні справи.
