Бровко літ сім курник стеріг.
Тхорів, Лисиць — терпіть не міг,
Не допускав і близько до села...
Аж ось Ослові скарга надійшла:
«Бровко на службі надто грубий,
Пускає в хід невиправдано зуби.
Свої він перевищує права!
Лисиця ледь лишилась он жива...»
Поміркувавши день чи два,
Волинку зав не став тягти
І наказав Бровку намордник одягти.
Тепер Бровко своїх не перевищує
вже прав.
Щоправда, лиш курей
Хтось ледь не всіх покрав.
