Порада

У Переяславі предавнім
Гучна оказія стряслась:
Зійшлись на прю мислитель славний
І «пресвятий» церковний князь.
Сковорода, поет-філософ,
Нову поезію віщав
(Як Тредіаковський, Ломоносов),
Яку б звичайний люд читав.
А переяславський владика
Цьому анафему курив.
Мовляв, це богохульність дика,
Щоб вірш по-людськи говорив.
Лиш богословські викрутаси
В поезії незмінний аз...
Такі почувши баляндраси,
Григорій Савич засміявсь:
— Та це ж, панотче, ахінея!
Затямте, раю від душі,
Однеє — буть архієреєм,
А інше — це писать вірші.
Отож не суньте, батю, носа
Не до свого, як кажуть, проса.