Найдорожче

Цариця Катерина Друга,
Наслухавшись про мудреця,
В кареті шестірнею, цугом,
Шле в Малоросію гінця.
Забаглось царственій мадонні
Се диво мати при собі.
Щоб ще й мудрець був для фасону
В її облесливій юрбі.
...Покірний височайшій волі,
Гонець знайшов Сковороду —
В широкім полі, на роздоллі,
Він грав журливо на дуду.
А поблизу паслась овечка,
Співали півні в слободі...
Гонець вклонивсь поважно, гречно
Й сказав притьмом Сковороді:
— Добродію! Вас жде столиця,
І шана, й слава, як ніде.
Вас жде сама імператриця,
І двір її блискучий жде!
Григорій Савич усміхнувся:
— Я знаю — хоче «вищий світ»,
Щоб я всього людського збувся?
Тож передайте мій одвіт:
Мені ця дудка і вівця
Дорожчі царського вінця!