Марися

Якось з райцентру до рідні в село
Марися завітала в гості.
Все їй тут рідне і своє було,
Бо виросла ж в цьому колгоспі.
Батьки мерщій на стіл і хліб, і сіль,
І всяких страв для доні-любки.
І тут Марися, глянувши на стіл,
Презирливо скривила губки:
— Пхе! Ви ще й досі все борщі їсте?
І смажені ковбаси, й сало?
А я давненько їм уже не те.
В нас делікатних страв нимало:
Суфле, лангет, ростбіфи, шніцеля,
Де-розваляї і ромштекси,
Бефстрогани, біфштекси, трюфеля,
Спагетті, крем-брюле та кекси ...
Чимало знаю вишуканих страв.
Бо відзначаюсь добрим смаком... —
І тут дідусь упевнено сказав:
— Не їла ти ще... дулі з маком.