Міцний характер

Іде з роботи Сизоніс,
Помацує кишеню.
А там троячка, хай їй біс,
Аж обпікає жменю.
До пляшки тягне, як магніт,
Аж розум став мутитись.
А він же клявся ув обід
Горілки вже не пити.
І щоб його не потягло
Смикнути знов півлітри,
Рішив спокусниці на зло
Зманеврувати хитро;
Взяв пива пляшечку мерщій
І сам собі мовляє:
«Вже про півлітри і не мрій,
Грошей не вистачає».
І стало тепло на душі,
Що все так гарно йдеться.
«А, може, чвертку роздушить?
На чвертку набереться.
Та ні! Не пить — то вже не пить.
Хай совість буде чиста.
А щоб спокусу й цю розбить —
Візьму вина грам триста».
І знову радісно йому,
Що витримав характер.
«От уже й чвертки не візьму,
Бо нізащо вже брати.
У мене, вдача, брат, міцна.
Сказав — і буть по цьому!»
На честь цього ще взяв вина
І почвалав додому.
І хоч у нього в голові
Гуло, як у макітрі,
Він гордо плівся по траві:
Таки не взяв півлітри!