Голка та нитка

Раз Голка перед Ниткою пишалась
Та величалась:
— Себе хвалить воно й не до лиця,
Та я не раз чувала від Кравця,
Що завдяки мені він має хліб і сіль,
І теплу хату, і постіль.
Про тебе ж ні словечка не замовив.
Та й те збагни, які вже тут розмови,
Коли від тебе користі немає,
Бо кожен знає —
Коли б не я, — пусте твоє життя,
Без мене ти ніщо, сміття.
— Чи не занадто це? — тут Нитка обізвалась, —
Адже без мене ти... — та й обірвалась.
А Голка згорда знай собі штрикає,
Та свою гідність вихваляє,
І хоч вона багато говорила,
Але без Нитки й клаптика не зшила,
Дірок лиш наробила.

Ще зустрічаються й між нами молодці,
В яких лиш Я та Я на язиці,
А відірви такого від громади —
Не те що іншому — собі не дасть поради.