Як прийшов час ожениться Климовому сину, Пішла рідня, як годиться, Сватати дівчину. Всілись, наче дипломати, В сватовій господі, А не знають, що казати При такій нагоді. Федір щось почав про гречку, Марта — про погоду... І хоча б тобі словечко Про мету приходу. Сват не стерпів: — Що за жарти? Хто ж отак сватує? — Ми ж уперше, — каже Марта, — Досвіду бракує. Ось коли його пізніше Ще женить прийдеться, Тоді знатимемо ліпше, Як воно ведеться!
