Йорж-підбрехач

Тривожний збір Щупак склика:
На бережку он біля річки
Із сіттю ходять чоловічки,
На юшку хочуть Щупака;
Так хай громада скаже слово, —
Кому в казан лежить дорога?
Не завжди Щупаків варить.
А то кого не б’ють, а їм болить
— Зійшлись усі? — Щупак моргнув до друга.
Заїка Йорж, підлиза і хапуга,
Сказав: — Ддозволь ддоповісти,
Ще Ссом не встигли ддоплисти.
— Ага! От бач, широкоротого немає?
Десь в куширі байдужливо дрімає.
Без нього кусня хліба не з’їси,
А от на спільне діло не проси!
    Мов звір той, у воді гуляє,
На бідних рибок рота роззявляє.
    Всі знаєм, хто в річках
    Кожнісінькій рибині
    Сидить у печінках,
    Немов чиряк на спині! —
А Йорж під риму знов: — Ддозволь ддоповісти,
Над Ссома гріховода не знайти… —
Щупак: — Отож-бо, сестри і брати,
    Нам треба жертву принести.
    Скажіть: кому на юшку йти? —
А Йорж римує: — Ддумка в нас така:
Ой не минути Сому казанка!
Зубаті Щупаки — то хижаки завзяті.
Та сила не в зубах, що гострі, як ножі
(Ми зуби вмієм рвать, самі — зубаті!), —
А сила Щупаків — підбрехачі Йоржі:
У перший ряд стають,
Свої думки за людські видають.