Страшненько Яструбку: у цвіті літ
Зове його той світ
В одвічну тьму!
Вмираючи, прохав матусю помолиться,
Щоб бог сприяв йому
В раю на небі оселиться.
Матуся аж за голову взялась:
«А за які заслуги рай тобі присудять,
Коли тебе усі на світі гудять?
Та бог мені одразу скаже: «Зась!
Як можеш ти про сина так казати,
Коли він все життя знав пташечок терзати?!»
— Матусенько, дурне!
Скажи: не я — вони мене!
«Ох, сину мій! Брехня
Дверей у рай не відчиня!»
Ілюстрація Анатолія Арутюнянца до байки Микити Годованця «Яструбок та його мати»
