Вовк-сопілкар

Вівчарик загубив сопілку в лузі.
А Вовк там біг в голодній тузі:
— Ура! Голодних щастя не мина!
        Сопілочка! Вона
        Любимиця народна,
    Прогодувати Вовка годна. —
    Вовк як заграє на межі.
Стривожились Собаки-сторожі.
— Овець не обдурить, козаче! —
До Вовка Крук із дуба кряче. —
Хоч дуєш ти не згірше Вівчаря,
Та вівцям твій талант не любий:
    Любов’ю в нього дише гра,
В твоїх піснях бриньчать голодні зуби.