Вовк-добродій

Зима спушила білі хмари.
Укрила степ валами кучугур.
Загнала в хлів овець отари
Від холоду і лютих бур.
Залізли пси в холодні буди,
А пастухи — живі, звичайно, люди —
Пішли нудьгу у закут заганять,
Де гра музика, підківки дзвонять.
    А Вовк! Душа ворожа!
    Зирк-зирк: чи є сторожа?
    А чи нема де перелазку,
Щоб пошептать свою овечкам казку?
Говорить сторожам: — Їсте-п’єте,
    Байдуже вам про те,
Що, може, й вівцям хочеться гуляти?
Пустіть у хлів, їх буду звеселяти!

    На міжнароднім полю
Вовк треться до держав, які здобули волю.