Віслюк і Кінь

Віслюк завиграшки везе гарбу полови.
    Коня зустрів:
З натуги згорбився, змокрів,
Насилечку переставляє ноги.
— Чи ба?! — Віслюк хвалився. —
    Я гору волочу
    І навіть не крекчу,
А ти весь піною облився,
    Сопеш, як неборак,
    Повзеш, мов рак.
    Хіба поклажа та
    Важкезна дуже?
    Що в тебе там? —
    Пита
    Віслюк байдуже.
Кінь каже: — Золото, мій друже!

Хваливсь Іван Іванів,
Що настругав романів,
Що праця та йому легка.
А їх вага яка?
Як та поклажа Віслюка!