Військовий Чобіт

— Ти чув, старий? — питає Чобіт модний. —
    Ми завтра будем балювать, —
    Художник видатний народний
    Почне нас малювать!
    Та не тебе, коли казать одверто:
    Там — діри, там — протерто,
Лежиш під лавою, мізерія стара...
    В утиль тебе здавать пора!
    — Так, так... Вже підтоптались сили.
Давно в гробу, які мене носили:
    Одні лягли в Берліні,
Як піднімали прапор на рейхстазі,
А дехто підірвавсь на міні,
Як бігли чехам помагать у Празі...
Зазнав я лиха в ті знаменні дні,
Коли ми клали славний край війні! —
На ранок хтось узяв з-під лави
Військовий Чобіт до Музею Слави.

    Будуючи життя нове,
    Б’ючись за щастя світове,
    Нам не забуть бійців
    За Батьківщину милу —
    І тих, хто ще живе,
І тих, хто склав кістки в могилу.