В полі весною

Веселий Жайвір сонячними днями
Дзвенів-видзвонював піснями, —
Послухать — серце веселиться.
    А на межі — Ослиця.
Вслухаючись в пісні, задрала вуха
І ратицею поза вухом чуха.
    Гіренько мовила: — Овва!
    Завзято Жайворон співа,
        А техніка мала.
Знать, школи пташка не пройшла.
        Ось тута
    Хорей із ямбом плута,
З баладою сонет в одне, сплела,
    У казку байку завела,
Ось на півтону вище узяла.
Куди ж бо? Зовсім збилась ти!
Прийдеться бідній помогти...

    Не раз ми бачимо в житті:
    Гаряча вдача нетерпляча
    І наміри, сказати б, золоті,
    Та компетенція... осляча.