Сова захищає таланти

Закоханій у свій талант співочий
Зозулі молодій у голову прийшло
     (Хто слави милої не хоче?)
    Прославитись на все село:
— Я, бувши скрізь по заграниці,
Набачилась, як там співають птиці.
    Таланти славні
    Ламають пута давні,
    Кують нове.
    От хто нас уперед зове! —
    І почала на всю леваду
Кричать щиглям, шпачиним ладом,
Мемекати ягням, сичати гадом...
А наші: — Це з якого царства
    Такого навезли штукарства? —
    Озвалася з дупла стара Сова
     (Відома скрізь, як мудра голова.
    Була арбітром на мистецькій ниві!):
    — Тут не дають дороги ініціативі!
    У кого випинається душа нова, —
    Затискують, що і жить не хоче!.. —
Котячі витріщивши очі,
Сова читала сповідь до півночі.

Не так Зозулі нам шкідливі,
Як Сови на мистецькій ниві.