— Дивлюсь, дивуюся, — сказав Рябку Сусід, — Тихенько гавкаєш, коли кусати слід. Заходить злодій в двір, а ти — ні слова. Чому б не взять його на гак? Порядний сторож робить так, А в тебе — посмішка готова... — Рябко: — А може, пес так гру веде? Як злодій в двір іде, То, знай, не з голими руками,— Я поживлюся ласими шматками. Тому Годжу йому. А з чесного я що візьму? Буває: сторож злодію словами кадить, Ще й по голівці ніжно гладить.1967