Пригріло сонечко. Колгоспні люди
На поле рушили за покликом весни.
А де народ, там треба бути
Особам керівним.
Іван Іванович — начальник ідеальний:
Своє він діло зна, ретельний і діяльний.
Не снідавши, біжить, гука з порога:
«Шофере, за руля!
Мерщій в дорогу!
На села! На поля!
Хай лопнуть злопихательські серця!
Нехай не каже язикатий,
Що не люблю виходить з хати,
Що я не можу одірватись
Від кабінетного стільця!»
Широка стелеться дорога.
Начальник поспішає якомога.
Усе він знає, все він бачить,
Одних картає, тих відзначить,
Про тих наказ — гірка догана,
Тим — нагорода непогана...
Он трактор на ріллі. Стоїть, не дише;
Під ним Хома уклався на лопатки, —
В блокнот начальник пише:
«Хома справляє неполадки;
Не жаль йому ні сил, ні спини
Для рідної машини...
Ударити в газетний дзвін,
Щоб всі були такі, як він!»
І рушив швидше в путь,
У синю даль ясну, —
І там бо ждуть
На допомогу керівну!
. . . . . . . . . . . . . . .
Іван Іванович попав у точку,
Хомі до речі похвала така:
Під трактором у холодочку
На полі він справляв старанно хропака!
Ілюстрація Анатолія Арутюнянца до байки Микити Годованця «Ремонт на ходу»
