Премія

Злетілись пташки з сіл, лісів і поля,
    Покинули стерню, токи, городи.
Всі ждуть: кому-то посміхнеться доля?
    Кого-то ощасливить нагорода?
        І думка певна і одна:
Найкраще потрудилася Синиця,
        Мішок пшениці
        Дістане премії вона...
Аж ось наказ (хто міг би те вгадати?!):
     «Чечітці
             першу премію
                             віддати!»
    У всіх забило дух:
    Неправда гірше, ніж обух!
Лише Сорока, гомінка скакуха,
    Не розгубилася одна,
    Всім шепотіла в вуха:
    — Яка тут дивина?!
Я знаю, стре-ке-ке: в Чечітки
Працюють на верхах дві Тітки!

    Частенько рішення виносять:
Очима дивляться — Синиця і Чечітка!
А вухом слухають: за кого просить
    Тітка?