Телятко з Поросям по вулиці блукали,
Розваги всякої шукали.
Аж ось серед калюжі
Лежать два Кабани,
Такі поважні дуже.
Телятко стало проти них:
«Ха-ха! Дивись, дивись, черевані які!
Гладкі,
Рилаті,
Вухаті!
Оце ті дипломовані!? Прославлені такі!?
Залізли здуру
В гидку баюру,
У грязь по вуха.
Ще й до хліва
Вам нанесуть, бува,
Із гряззю все лихе...
Піди-но, добре різкою почухай,
Геть вижени з калюжі на сухе!»
А Поросятко: — Боже борони!
Вони
У нас шановні Кабани!
Оце їм восени, не далі,
На виставці дали медалі!
У них
Під склом
Диплом!
. . . . . . . . . . . . .
Сказати правду, часто бачу
Таку поштивість поросячу:
Валяються в калюжі Кабани,
Їх звідти різкою жени,
А Порося: «Та як же? В них
Під склом
Диплом!»
Ілюстрація Анатолія Арутюнянца до байки Микити Годованця «Поштиве порося»
