Орел і Кури

З висот своїх злетів Орел понурий
І сів у двір, де порпалися Кури.
Дививсь, дививсь, по-царському велично,
    Та й каже іронічно:
    — Ех, Кури! Живете
    Ви надто сіро-бідно
    І, бачу, умрете
    Так само жалюгідно.
    Я б жить так не хотів
    І геть би полетів
    У невідомий світ! —
    Орлові Кури на одвіт:
     «Отак і живемо:
    Сокочем потихеньку,
    Яєчка помаленьку
    Щоденно несемо,
    Життя та зерна не марнуєм
    І дяку від народу чуєм.
А скільки ми на людях не були,
Не чули щось тобі ні дяки, ні хвали...».

. . . . . . . . . . . . . 

Таке-то, дорогі Орли!

Ілюстрація Анатолія Арутюнянца до байки Микити Годованця «Орел і Кури»