Левиця і Свиня
Якось-то стали на розмову,
Знайшли відразу спільну мову,
Їм не завадило звання,
Статечність і знання;
Знайшовся час і для чуток та пліток.
Всі знають: мало дня,
Як неньки говорить почнуть про діток.
Вже сонечко пішло до небосхилу,
На обрії за темну хмару прилягло, —
Розмова не втиха, цікава, мила...
«Левице! Гарно б як було,
Щоб по шістнадцять ви, як я, родили!
А то — одне! Лиш трудитесь дарма
Та гаїте і час і сили!» —
Говорить жартома
Свиня.
Левиця й оком не моргне:
— Ну й що ж? Одне,
Та Левеня!
. . . . . . . . . . . . . . . . .
Один хваливсь, що любить віршувати,
Що пише кілька віршиків щодня.
А я б йому сказав, як та Левиця-мати:
— Роди одне, та... Левеня!
Ілюстрація Анатолія Арутюнянца до байки Микити Годованця «Левиця і Свиня»
