Невдале сватання

Гарячий сонця диск за обрій закотився.
Хто й зна куди той день подівсь...
Метелик налітавсь за день і накрутився,
Настали присмерки — не зоглядівсь.
    Що тут йому робити в світі?
Він причаївсь на яблуневім вітті,
Крильми від прохолоди тріпотить.
Зраділи Гусениці: — Щастя нам летить!
    Бач, жениха шле доля люба!
Напевне в нього ощадкнижка груба,
І, розуміється, є дача в Ірпені;
На «Москвича» стоїть в черзі тісній.
Дивись: і вусики — жінкам догода,
Каптан — із США, остання мода,
Сам барвами без сонця виграва...
Давай посватаєм, щоб не утік, бува! —
    Товстухи, звичкою старою,
То з одного, то з другого кінця
    Взяли в атаку молодця.
І все б кінчилося весільною ігрою,
Та сонце тут як блисне за горою,
    І гарний вигідний жених
Махнув крильми і геть від них:
«Ну-ну, жінки з такими животами
    І ненаситними ротами —
    Було б мені тяжке ярмо...
    Самі ми працювать не ласі,
Шукаємо, в котрої гроші в ощадкасі,
Смачненькі соки на дурняк п’ємо...»

* * *

Здибали ми таких дівчат і женихів:
    І ледарі, і паразити,
    Шукають вигідних шляхів,
    Щоб легко, без трудів прожити.