В далекий світ тікав Пес навмання,
Зустрів знайомого Коня.
— Куди так, Песику? Змокріла шкура,
Донизу хвіст і голова понура!
«І не кажи! Геть вигнали з двора:
Господар напідпитку
З колгоспу ніс мішок добра,
А я вночі, зі сну не розібрав,
Замість лизнути в литку,
Погавкав і піймав за свитку...»
