Лисича стратегія

Якось-то Голуб лісовий підгледів,
Як Лис поза кущі ховався од Ведмедя.
— Оце! — туркоче Голуб на вербі. —
Нехай Ведмідь, той головатий сук,
    З дороги сходив би тобі,
    Шануючи і спритність, і красу,
    І розум, що дорожчий злота.
    Вилазь, вилазь з болота! —
Всміхнувся Лис і виліз з-за кущів:
— Ні розум, ні краса тут ні при чім.
Стра-те-гі-я! Стараюся по змозі
Начальству не ставати на дорозі,
    Коли несе
    Вівцю з долини,
    А він за се
    Мені мовчить
    І очі закриває на провини,
Якщо курча мені в зубах пищить;
Хіба, буває, в крайнім разі
Карає не судом — доганою в наказі.

Де гріх ховається у затишку наказу,
Стратегію порочну видно зразу.