Якось-то серед дня
Грайливе Козеня
На дах забралось збиткувати:
«Ах, як тут добре, як тут гарно!
Твори собі що хоч безкарно!
Як хороше себе безкарним почувати!
Ніхто тут не дістане, не знайде!»
Аж гляне: Вовк страшний іде.
Ну й почало із Вовка глузувати:
«Ти, Вовк, такий, ти і сякий,
Ти і незграбний, ти й бридкий...».
Які слова, погане, знало —
Усі згадало.
Вовк ікли вишкірив страшні
І головою похитав:
— Ой, побазікало б мені,
Коли б тебе дістав!
Таке тобі й не снилось...
Рятує висота,
Глузує місце, де ти опинилось!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Так часто козенят
Рятує дах високих хат!
Ілюстрація Анатолія Арутюнянца до байки Микити Годованця «Козеня і Вовк»
