Філософ

В овечій шкурі Вовк пробравсь в отару
     (Там не одне крутилося ярча),
    Прошивсь з отарою в кошару,
    Заліг в куточку тихача.
Донюхавсь вірний Пес — сміливий і завзятий —
    І був би ворогу кінець,
    Та оступивсь Баран рогатий:
    — Не гавкай! В нас, овець,
        Тепер мета
            Не та:
Не треба ворога стирати нанівець,
    Змінити слід його натуру.
Дивися, Вовк одяг овечу шкуру
    І незабаром бекати почне.
    Любов’ю, м’ясом, добрим словом
    Ми скоримо його обов’язково.
    Йди спать! Послухайся мене! —
Пес пирхнув, невдоволено зашився в буду:
    — Звелів Баран, то що робити буду? —
…Від Барана-філософа, небоги,
    Лишились роги й ноги.

    Велика сила добре слово,
    Та не для Вовка злого.