Дружок

— Для інших прізвисько хороше — маска! —
Сказав Петро, хильнувши первака. —
Узять хоча б сусідського Дружка:
Вертить хвостом, в очах таїться ласка.
    Його я підпускаю до цебра.
    Мені підлесно шкірить зуби.
    Такий люб’язний, милий, любий.
За стільки літ здружитись нам пора,
А Пес не зна: любов’ю дружньою згори,
    Заради дружби розіпнись, умри!..
    Якось вночі, підвипивши чимало,
    Візьми я в льох сусідський зазирни
     (Там первачок, ковбаска, сало),
    А пес як схопить за штани, —
Мені дісталось, нідо правди діти:
    Ані лежати, ні сидіти.
Наймення в нього — кращого нема,
А дружба де? І не питай дарма, —
В Дружка на першім місці служба...

    Подібно до Петра
Так дехто розуміє слово «дружба»:
    На, похлебчи з цебра,
Але не забувай цю ласку,
Коли у льох полізу по ковбаску.