Вечеря

Почалась весна ясна,
Щедра, тиха, мила.
Баба ввечері у сад
Вікна відчинила.
Дід умився, сів за стіл.
Баба ставить їжу:
Глечик з кислим молоком
І картоплю свіжу.
Та картопля — як вогонь.
Дід очима блиска.
Стукнув-грюкнув і в вікно
Полетіла миска.
Він був добрий чоловік,
Та крутий на вдачу.
Страву їсти не любив
Надто вже гарячу.
Жаль картопельки старій,
Смажила ж на салі...
Спересердя вона глек
Кинула ще далі.
Дід полаятись хотів,
А тепер лиш мека:
— Ти навіщо у вікно
Викинула глека?
Баба каже: — За вікном
Ясно світять зорі.
Я й подумала, що ти
Їстимеш надворі.