У саду у падишаха Для закоханих сердець Дивну пісню про кохання Уночі співав співець. Був і недруг там поетів, Причаївся в темноті. А слова лились, іскрились, Наче зорі золоті: «Я з кохання часто плачу. В серці ти, одна лиш ти. Вдалині когось побачу, Зразу думаю: це ти... — А коли осла побачиш? — Пролунало з темноти. — А тоді, — співець одвітив, — Я подумаю: це ти!
