Після авансу

Чоловік аванс одержав,
Здибався з дружком
Та добряче й причастився
Прямо під ларком.
І п’янющий, як то кажуть,
У дрезину, в дим,
Він побрів у дитсадочок
За синком малим.
Там схопив дитя за руку
І повів як міг.
Та не встиг ще він ступити
Дома й на поріг,
Як дружина в крик, у сльози:
— В тебе сором є?
Ти ж привів чужу дитину.
Де ж дитя моє?
Чоловіка в різні боки
Буйний хміль хита.
— А тобі яка різниця? —
Жінку він пита. —
Чи чужого прихопив я,
Чи привів свого...
Ти ж назад відтарабаниш
Завтра знов його.