Куми-патрулі

Ми із кумом, їй-же богу, молодці!
В нас у кожного пов’язка на руці.
Йдем поважно, як барони-королі:
Нас призначили сьогодні в патрулі.
Дві наради з нами в штабі провели
І сувору нам інструкцію дали:
— Як зустрінете «під мухою» когось,
То дивіться, щоб не трапилось чогось.
Будьте чемними, культурними — ну-ну!
Ви проводьте з ним роботу виховну.
Стали в темному провулку я і кум.
Чуєм пісню хуліганську, чуєм шум.
— Тру-ля-ля! — кричить на вулиці шмаркач.
Під рукою довга пляшка, як товкач.
Ми спокійно підійшли до шмаркача.
Кум легенько доторкнувся до плеча.
— Хто ви будете? — питає. — Звідкіля?
Хто дозволив вам кричати «тру-ля-ля»?
Той за пляшку та по лобі кума — брязь!
Пляшка тріснула і ляпнулась у грязь.
Я кажу п’яничці строго: — П’єш, то п’єш.
А навіщо ж ти пляшки державні б’єш?
Кум он стогне, голова болить йому, —
Де вночі пірамідону я візьму? —
А п’яниця кума ліктем — під ребро!
Чую, в кума затріщало все нутро.
— Ти куди це б’єш, — питаю, — паразит?
Може, в кума в животі апендицит?
А п’янюга кума в вухо — та-ра-рах!
Аж у мене задзеленькало в вухах.
Я питаю: — Як не соромно тобі?
Кум же грає на гітарі й на трубі.
А тепер його талантові труба...
В інше місце важко вдарити хіба?
Кум мій сльози витирає кулаком,
А бухарик його ззаду — бух! — носком.
— Ти куди ото, — питаю, — б’єш, мурло?
А якби у нього око там було?! —
А ханига той безсовісний мене
Каменюкою у лоб як садоне!
Кум мовчить, немов у рот набрав води.
Я гукаю: — Гей, міліція! Сюди!
Як міліція прибігла й патрулі,
Гордо з кумом ми лежали на землі.
В кума вухо і потилиця в крові,
А у мене — тільки дірка в голові.
Через місяць ми поправимось, мабуть.
Інтересно, чи медалі нам дадуть?
Ми вже згодні, щоб на двох дали одну —
За проведену роботу виховну.