Ода цінній думці

О як буваєш, думко цінна,
Потрібна ти в критичну мить!
Без тебе мучиться людина,
Не знає, бідна, що й чинить.

Встигала б вчасно ти з’явиться,
Усе змінилося б кругом:
Той не плював би у криницю,
Цей заднім би не жив умом.

Зловмисник не копав би ями
В житті нікому і ніде,
Якщо б засвоїв думку: саме
Він в яму перший і впаде.

Хтось з кимось так би не сварились,
Щоб забирала їх «швидка»,
Як вчасно б думка в них з’явилась:
Не розпускати язика.

Не ліз хтось на трибуну б часто,
Словесних бур там не здіймав,
Коли б він не чужі, а власну
Хоча б маленьку думку мав.

Спочатку б думала людина,
А потім бралася до дій...
То ж не барися, думко цінна,
Приходь у голови хутчій!