Ода футболу

Футбол! До тебе скрізь цікавість видко,
А особливо ж у футбольний день:
Закінчуються збори всюди швидко,
В завбачливих — в кишені бюлетень.

Футболі Ти — мов корида своєрідна,
Де центр уваги - куля шкіряна
Й суперників, тореадорів гідних,
Майстерність гри, показана сповна.

М’яч - впертий, наче бик, і з ним гризота
В гравців завзятих викликає лють:
Летіть ніяк не хоче у ворота,
Хоча з усіх боків невпинно б'ють.

Іще удар! І тоне все у гамі,
Вулканно вибухає слово «Го-о-ол!!!».
Кричать «свої» болільники в нестямі,
Противники ковтають валідол.

О стадіон! Притулок для душі ти,
Яку тут вільно можна виливать:
Свистіть, в обіймах чи без них душити,
«Суд-дю-на-ми-ло!» — гнівно скандувать.

Та справжній твій суддя — це міліони,
Що осягли своєї сили суть.
Долаєш ги байдужості кордони,
Даруєш людям боротьби красу.

М’яч круглий, мов планета, й рівне пола,
Й людських емоцій буйний водограй...
Гартуй же наші тіло й дух, футболе,
І нашим душам черствіть не давай!