Ода шахам

О древні шахи! В захваті палкому
Світ вашу силу й мудрість прославля.
О дивовижні! Смертному простору
Надаєте ви владу короля.

Фігурки дерев’яні — військо дуже,
Навпроти військо — хитрий ворог твій,
Аби його, підступного, подужать —
Своє уміння виявить зумій.

І шлеш у бій піхоту і кінноту,
І ставиш пастки ти чужим слонам.
А й короля-суперника турбота —
Аби у пастку ти потрапив сам.

«Ну, постривай! — рахуєш варіанти, —
Зроблю ось комбінацію одну,
Й від тебе буде пшик, комедіанте,
На тебе страху зараз нажену!»

В прорив пославши тури дальнобійні,
Суперника зумів ти оточить.
У нього справи кепські, безнадійні,
Та він чомусь здаватись не спішить.

«Ах, так?!» — в азарті супиш брови хвацько
Й — фігуру в жертву, щоб перемогти.
Суперник робить хід конем зненацька —
І не суперник жертва вже, а ти...

Спасибі шахам, мудрим і невтомним,
Долаючим і відстані, і час.
Хвала фігуркам дерев’яним скромним,
Що розвивають звивини у нас!