Ода телефону

О телефоне! О зв’язку опоро!
Хвалю твоє достойне ремесло
І співчуваю тим, хто жив у пору,
Коли тебе на світі не було.

Алло! Алло! Це ти, моя кохана!
Люблю тебе…
— І я тебе. Алло!.. —
Тож уявімо, як було б погано,
Якби в нас телефону не було!

Муж від коханки подзвонив дружині:
— Затримавсь на роботі, як на зло,
Тому в колеги заночую нині... —
А що, як телефону б не було?

«Діяч» в роботі — трубка біля вуха,
До неї вухо ледь не приросло.
Він вказівки то віддає, то слуха...
А що, як телефону б не було?

Марині подзвонили про Гаврила,
Вона — знайомій. І пішло, й пішло:
Вся область про Гаврила говорила...
А що, як телефону б не було?

— Кришталь потрібен? Меблі? Діаманти? —
У трубці запобігливо гуло.
(Влаштовували справу спекулянти...)
А що, як телефону б не було?

Я до газети надіслав цю оду,
А віршів там, ох, немале число.
Дзвоню редактору — й друкують оду з ходу.
А що, як телефону б не було?..