Куплений вітер

Нікого факт не турбував —
У автобазі міста
Уже давненько пустував
Стілець економіста.
Бо ж навпаки — єдиний зиск
Від цього для прогресу:
Чим менший штат, тим менший тиск
Зарплати на колеса.
Та ще й директор тут мастак,
Його підлеглі — сила!
І автобаза тільки так
Усе, що слід, возила.
Над ворітьми — автомобіль
І лозунг трафаретнів:
«ВЕЗИ СКОРІШ! ДАВАЙ ПОБІЛЬШЕ
ТОННО-КІЛОМЕТРІВ!»
І запопадливіш, прудкіш
Неслись вперед колони.
Щоб перемножити скоріш
Всі відстані на тонни.
Щоправда, іноді крива
Сповзала з діаграми:
То гума базу «роззува»,
З ремонтом цілі драми.
І все ж директор — молодець:
Згадав — якраз до місця —
Про «спочиваючий» стілець
І взяв економіста.
Той взявсь за фонди основні,
За фонди оборотні.
Вказав: де в користь, а де в ні
Йдуть грошики народні.
На чому виросте лихва,
А що притримать впору.
І продуктивності крива
Рвонулась різко вгору!
А раз навідавсь протеже
До шефа з добрим знаком:
— Ми зекономили уже
Дванадцять тисяч з гаком! —
Директор позирком опік
Економіста: — Скільки?!
Та нам же вріжуть на той рік
Цю суму до копійки!...
Негайно витратити слід!
Ну, щось придбайте там, купіть...

Частенько бачим цей сюжет
В останньому кварталі:
На вітер кидають бюджет,
Щоб мать такий надалі.
А необхідно перетнуть
Лазівку в марнотратство:
Хай заощадження ідуть
В народне господарство!