Екзаменаторка

Голодний Лис чвалав попід наметом.
Живіт стягло, як в модниці корсетом.
Гульк, а Зайчисько в кучугурі ловко
Вмостився і похрумує морковку.
— Гей, ти! — блазнює Заєць. — Курохват!
Чому ледь цупиш свій пудовий хвіст?
Так може й Вовк знічев’я наздогнать.
А він давно тебе очима їсть.
— По-перше, догризай бистріш морковку,
Аби скоромнішнм був мені обід.
По-друге, я плював і чхав на Вовка.
А стрінеться — спроваджу на той світ!
— Ну що ж? Не заперечую, будь ласка. —
Вовк заячу зірвав із себе маску. —
Підійдеш чи мені лишать кубло? —
Та Лиса вже як вітром замело.
— Нікчема! Боягуз! Тупиця!
Повірив моркві! Ну й діла...
А ще збирався на мені жениться!
Тьфу! —
Й, вовчу маску скинувши, Лисиця
Додому важко побрела.