Андрій Динник

Друковане слово

Я приніс до альманаху
Свій вірш-побрехеньку.
Редактор рубає змаху:
— Не піде, слабеньке.

На цю тему, — сказав далі
Й прицмокнув медово, —
Колись, хлопче, у журналі
Була річ чудова!

— То ж мій вірш — ви не впізнали? —
Давав я до друку. —
І вирізку із журналу
Йому тичу в руку.

Редактор впіймався — бачить,
Змінив тон раптово.
— Диви, — каже, — що то значить
Друковане слово!
Джерело:
Андрій Динник. За що не люблять: гумор, сатира. — К. : Рад. письменник, 1974. — 96 с.