Зубопротезний кабінет. Тут лікар миє руки, А в кріслі бідний пацієнт Сидить, чекає муки. А лікар каже: — Прошу вас — Це в практиці у мене — Сидіть і думайте весь час Про щось для вас приємне. Інтимне можете згадать, — Моргнувши, лікар шепче. — Тоді, повинен я сказать, Терпіть вам буде легше. Свердлив, довбав, тулив цемент І ще там щось гаряче, Але на диво пацієнт Усе те зніс терпляче. Скінчивши, каже: — В вас запас Терпіння й сили волі! Про що ви думали в той час, Коли терпіли болі? Узявсь за щоку пацієнт, Поморщився хвилину І каже: — Саме в той момент Я думав про дружину. Спітнілий лікар просіяв, Присів, питає чемно: — Мабуть, щаслива, в вас сім’я? Я знаю, це — приємно. А пацієнт йому: — Сповна! Я мав собі на мислі, Що замість мене тут жона Сидить у цьому кріслі.