Сама не своя

Мала Люся гарну вроду,
Та начхала на природу.
Глянеш — все у дівки є,
Тільки все це — не своє.
Вже вона (це знають всі)
Назива себе — Люсі.
Коси мала пишні й гарні —
Чиконула в перукарні...
І тепер в перуці Люська,
Наче зірка голлівудська!
Власні вищипала брови —
Змалювала дві підкови,
Величезні дві дуги,
Красивіші, ніж в Яги.
Все у Люсі штучне нині:
Під очима плями сині,
Зріст не свій уже в дівулі:
Каблуки ж, немов ходулі.
Від куріння цигарок
Вже не свій і говірок.
Все чуже: від педикюру
До наклеєних повік...
А для повного ажуру
Ще не свій і... чоловік!